СОНЕЧКО

Аня Зубкова

                        Якось… променисте сонечко
                        Опустилося на мої долоні
                        І мене попросило тихенько:
                        “Можна — в серце твоє мені — як у хатку?”
                       
                        І тепер у мене у грудях —
                        Сонечко яскраво сяє!
                        У мене тепер — руки-промені!
                        Вони ласкаво усіх зустрічають!
                       
                        Прокидаюся — веселий світанок
                        Вмивається разом зі мною!
                        Спати лягаю я — а ніжне світло
                        Світить тихо зіркою нічною!
                       
                        Я для інших дарувати можу —
                        Світлом сонечка — радість і щастя!
                        Мені хотілося б всіх любити,
                        Розганяючи смуток й негоду!
                       
                        Якщо сльозки — як маленький дощик —
                        Сумно солнечку за хмарками.
                        Я ж з краплинок — зроблю веселку
                        І сяйво запалю промінцями!
                       
                        Травам, деревам, квітам,
                        Тваринкам і птахам веселим –
                        Я світити буду всім добрим світлом,
                        Яке із серця струменіє!
                       
                        Це світло називають — любов.
                        Хай воно на Землі всіх зігріє!
                        Хочеш сонечко теж? — Візьми!
                        І впусти його в серце швидше!

>>>