― Пізнання Бога і Його Творіння ― це ж так цікаво! Але зараз на всій Землі (за дуже рідкісними винятками) за словом Бог для дітей стоїть... лише занудство від дорослих... Але ж Бог ― головний їхній Друг, Товариш по іграм, Супутник по життю!... Я готовий робити їхнє життя цікавим! Це називається екологія. Вона вчить пізнавати, любити, оберігати!
― Як Ти навчав Своїх дітей?
― Так от саме так: навіть квітка-волошка могла стати цілим світом, яка розповідала свою історію, включаючи і устрій свого життя, і етику, і філософію, і Бога…
У Моєму розпорядженні виявилася бібліотека зруйнованого монастиря, котру Я ще в дитинстві знайшов у завалах... Ці книги послужили поштовхом, каталізатором пам'яті душі, а також джерелом багатьох інших знань... Я інтуїтивно вгадував Істину ― а потім розповідав дітям, переінакшуючи все на цікавий для них манер. Наприклад, розповідав про якісь події так, як коли б бачив все очима Бога. Вони занурювалися в Мою любов ― і те, про що Я говорив, поглиналося ними разом з любов'ю, ставало невід'ємною часточкою їхніх світоглядів. Подібно до того, як молоко матері містить все саме основне для життя дитини, так і Моя любов включала основи світогляду і етики Бога, і ще трішечки конкретних знань про рослини, про тварин, про Землю.
Яке це було щастя! ― бачити, як розвертаються, спрямовуються до Світла їхні серця…
― Так от саме так: навіть квітка-волошка могла стати цілим світом, яка розповідала свою історію, включаючи і устрій свого життя, і етику, і філософію, і Бога…
У Моєму розпорядженні виявилася бібліотека зруйнованого монастиря, котру Я ще в дитинстві знайшов у завалах... Ці книги послужили поштовхом, каталізатором пам'яті душі, а також джерелом багатьох інших знань... Я інтуїтивно вгадував Істину ― а потім розповідав дітям, переінакшуючи все на цікавий для них манер. Наприклад, розповідав про якісь події так, як коли б бачив все очима Бога. Вони занурювалися в Мою любов ― і те, про що Я говорив, поглиналося ними разом з любов'ю, ставало невід'ємною часточкою їхніх світоглядів. Подібно до того, як молоко матері містить все саме основне для життя дитини, так і Моя любов включала основи світогляду і етики Бога, і ще трішечки конкретних знань про рослини, про тварин, про Землю.
Яке це було щастя! ― бачити, як розвертаються, спрямовуються до Світла їхні серця…
* * *
Я і зараз працюю з дітьми ― вчу їхні радіти. Це дуже важливо ― вміти радіти! Люди розучилися радіти природній красі! ― і це печалить Бога.
На Землі ― багато краси, треба тільки вміти її бачити! Далеко не всім доступні шедеври художніх витворів мистецтва. Але усім доступна краса живої природи! Навіть в пустелі і у вічних льодовиках Арктики є особлива чарівність!
Запитай у оточуючих тебе людей: як часто вони дивляться в небо? І ти дізнаєшся, що світосприйняття більшості з них обмежується трьома метрами навколо власного тіла, та й ті, в основному, ― в межах власних кімнат або офісів.
Потрібно вчити людей помічати прекрасне! І навіть не тільки милуючись лісами, полями, озерами, степами, морями... ― але і в крапельках роси, в перших променях світанкового сонця, в крапельках дощу, в травинках, у співі птахів, в тоненькому ясному місяці... ― скрізь можна знайти дивовижну неповторну красу Творіння!
І коли люди навчаться помічати красу і радіти прекрасному, вони потім зможуть зрозуміти й полюбити Того, Хто це сотворив, ― Творця! Адже жива природа створена Творцем ― як невичерпне джерело радості й любові!
― Скажи: чому Ти працюєш з дітьми, а не з дорослими?
― Робота з дітьми ― це велика радість для Бога! Дитячі душі більш сприйнятливіші до краси! Чистота їхнього сприйняття прекрасного ― набагато вища, ніж у дорослих. Діти також здатні сприймати дуже серйозні знання про Бога, але тільки якщо з ними не “сюсюкатися”, а говорити на рівних. Вони цілком спроможні піднятися на рівень того, хто дає знання, якщо це їм цікаво. Вони поглинають нові знання ― відразу всією свідомістю, на відміну від дорослих, у яких отримані знання, на жаль, “застрягають у голові”.
Правда, у дітей є небезпечний “перехідний вік”*, але це природньо. Ті, хто його проходять благополучно, матимуть прекрасний фундамент для правильного подальшого розвитку.
— Василько, а що б Ти порадив щодо виховання саме власних дітей?
— Власним прикладом треба виховувати! Власним прикладом — у всьому!
Потрібно сприймати дитину своїм учнем — учнем, у присутності якого вчитель не має права дозволити собі жодної краплі слабкості.
І чим складніший учень, тим бездоганнішим повинен бути вчитель!
Якщо уважно проаналізувати свою власну поведінку — стане очевидно, що коріння багатьох пороків дитини беруть початок в душі її вихователя.
Можна багато раз повторювати правильні слова... — але чого варті слова людини, яка сама не вміє бездоганно слідувати всім своїм порадам? Такою поведінкою можна назавжди знецінити все те прекрасне і правильне, що намагаєшся пояснити іншому.
На Землі ― багато краси, треба тільки вміти її бачити! Далеко не всім доступні шедеври художніх витворів мистецтва. Але усім доступна краса живої природи! Навіть в пустелі і у вічних льодовиках Арктики є особлива чарівність!
Запитай у оточуючих тебе людей: як часто вони дивляться в небо? І ти дізнаєшся, що світосприйняття більшості з них обмежується трьома метрами навколо власного тіла, та й ті, в основному, ― в межах власних кімнат або офісів.
Потрібно вчити людей помічати прекрасне! І навіть не тільки милуючись лісами, полями, озерами, степами, морями... ― але і в крапельках роси, в перших променях світанкового сонця, в крапельках дощу, в травинках, у співі птахів, в тоненькому ясному місяці... ― скрізь можна знайти дивовижну неповторну красу Творіння!
І коли люди навчаться помічати красу і радіти прекрасному, вони потім зможуть зрозуміти й полюбити Того, Хто це сотворив, ― Творця! Адже жива природа створена Творцем ― як невичерпне джерело радості й любові!
― Скажи: чому Ти працюєш з дітьми, а не з дорослими?
― Робота з дітьми ― це велика радість для Бога! Дитячі душі більш сприйнятливіші до краси! Чистота їхнього сприйняття прекрасного ― набагато вища, ніж у дорослих. Діти також здатні сприймати дуже серйозні знання про Бога, але тільки якщо з ними не “сюсюкатися”, а говорити на рівних. Вони цілком спроможні піднятися на рівень того, хто дає знання, якщо це їм цікаво. Вони поглинають нові знання ― відразу всією свідомістю, на відміну від дорослих, у яких отримані знання, на жаль, “застрягають у голові”.
Правда, у дітей є небезпечний “перехідний вік”*, але це природньо. Ті, хто його проходять благополучно, матимуть прекрасний фундамент для правильного подальшого розвитку.
— Василько, а що б Ти порадив щодо виховання саме власних дітей?
— Власним прикладом треба виховувати! Власним прикладом — у всьому!
Потрібно сприймати дитину своїм учнем — учнем, у присутності якого вчитель не має права дозволити собі жодної краплі слабкості.
І чим складніший учень, тим бездоганнішим повинен бути вчитель!
Якщо уважно проаналізувати свою власну поведінку — стане очевидно, що коріння багатьох пороків дитини беруть початок в душі її вихователя.
Можна багато раз повторювати правильні слова... — але чого варті слова людини, яка сама не вміє бездоганно слідувати всім своїм порадам? Такою поведінкою можна назавжди знецінити все те прекрасне і правильне, що намагаєшся пояснити іншому.
* Вік «підліткового протесту», коли відбувається інтенсивне усвідомлення свого «я» і його «затвердження». Це часто супроводжується тотальним протестом проти всього, чому раніше вчили дорослі.
Звичайно, буває шкода, коли дитина, якщо спершу мислила разом з батьками за одним з пісенних кредо Юрія Кукіна: «А я їду, а я їду за туманом — за туманом і за запахом тайги!», раптом переробляє це в «А я їду, а я їду за грошима: за туманом їздять тільки дурні!»…
Але цей віковий етап, біологічно запрограмований і який збігається зі статевим дозріванням, — необхідний. По-перше, далеко ж не завжди дітей виховують правильно. По-друге, дитина в цей час вперше по-серйозному набуває — перед Богом — свободу волі: свободу вибору, яким життєвим шляхом, за якими кредо їй далі йти.
Причому вкрай важливо, щоб вона мала — у низці того, з чого їй вибирати, — правильні знання і навички, що сприяють її духовному розвиткові. (Примітка В.В.Антонова).
Звичайно, буває шкода, коли дитина, якщо спершу мислила разом з батьками за одним з пісенних кредо Юрія Кукіна: «А я їду, а я їду за туманом — за туманом і за запахом тайги!», раптом переробляє це в «А я їду, а я їду за грошима: за туманом їздять тільки дурні!»…
Але цей віковий етап, біологічно запрограмований і який збігається зі статевим дозріванням, — необхідний. По-перше, далеко ж не завжди дітей виховують правильно. По-друге, дитина в цей час вперше по-серйозному набуває — перед Богом — свободу волі: свободу вибору, яким життєвим шляхом, за якими кредо їй далі йти.
Причому вкрай важливо, щоб вона мала — у низці того, з чого їй вибирати, — правильні знання і навички, що сприяють її духовному розвиткові. (Примітка В.В.Антонова).
Наводяться цитати з книги Класика духовної філософії та сучасність.
Комментариев нет:
Отправить комментарий